Степан Михaйлович Попель - український та американський шахіст.
Один із найсильніших українських гравців у міжвоєнний період: чемпіон Львова 1929,
чемпіон Галичини у 1928, 1942; після Другої світової війни, емігрувавши, визначався і закордоном: чемпіон Парижа у 1951, 1953, 1954.
Один із провідних шахістів української діаспори у США.
Народився у селі Комарники Турківського повіту 15 серпня 1907 року в сім'ї священика Михайла та Ольги (з дому Калинських).
Племінник відомого шахіста Ігнаца фон Попіля (нім. Ignatz von Popiel) (1863-1941), захопився шахами в юності та зіграв уперше в
шаховому турнірі у 12-річному віці.
Студіював у коледжах в Есхені, Брюсселі та Парижі (1924); згодом — магістр франко-латинської філології Львівського університету (1931),
магістр юриспруденції (1938). Професор французької та латини Львівської гімназії (1931-1939), асистент професора
Львівського педагогічного інституту (1939-1941) та «Львівської політехніки» (1941-1944). Автор книжки «Початки шахіста» (Львів, 1943).
Був поліглотом, окрім української володів польською, російською, французькою, німецькою, латинською та англійською мовами.
Приватний секретар Митрополита Андрея Шептицького (1929-1944). Вживав псевдо А.С. Сулима.
У 17 років Степан Попель став чемпіоном з шахів Львівського університету. Був серед засновників Товариства Українських Шахістів, яке,
об'єднавшись із шаховою секцією Спортового товариства «Україна», стала найбільшою українською шаховою організацією Львова.
У 1920-х—1930-х роках був одним з найсильніших гравців Західної України, переможцем чемпіонатів Галичини 1928 і 1942,
турнірів найсильніших українських шахістів у Самборі 1943 та в Сяноку 1944.
1944 року виїхав з України, щоб не жити під радянською окупацією. У Кракові проводив матч із чемпіоном УРСР та СРСР Федором Богатирчуком,
який було перервано при рахунку 2:2. Згодом протягом кількох років жив у Парижі, виступав у шаховому клубі «Каїсса»,
ставав чемпіоном Парижа у 1951, 1953 і 1954 роках. Це були визначні успіхи, адже у післявоєнний час у столиці Франції
жило багато гросмейстерів зі всієї Європи, зокрема, серед суперників українця був Ксавері Тартаковер. Найкраща французька
шахістка Шанталь Шоде де Сілан запропонувала Попелю співпрацювати і тренувати її і стала учасницею Московського турніру
претенденток на шахову корону 1955 року.
Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному турнірі в Гастінґсі (Великобританія) 1951/52, де виступали такі всесвітньовідомі майстри,
як Светозар Глігорич, Даніель Яновський, Ян Гайн Доннер та інші.[2] У рейтингу Британської шахової федерації був під 82 номером.
У 1956 р. взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в Оклагома-Сіті, де зіграв унічию з 13-річним феноменом Боббі Фішером.
Українець разом з вундеркіндом поділив 4-8 місця. Виграв чемпіонат штату Мічиґан тричі поспіль — у 1957, 1958 і 1959 роках.
У 1955 році спортивні товариства українців у Канаді та США об'єдналися в «Українську Спортову Централю Америки й Канади» (УСЦАК).
У 1966 р. шахіст Орест Попович заснував при УСЦАК Ланку шахів і відтоді щороку товариство проводило чемпіонат серед українських
шахістів США і Канади. Степан Попель був одним із найкращих шахістів української діаспори США — ставав віце-чемпіоном УСЦАК 1966 року
та чемпіоном 1969 року.
Одними з його улюблених дебютів були Староіндійська атака і Скандинавська партія; також майстер любив грати бліц-партії.
У 1956 році Степан Попель переїхав до США. Працював спершу викладачем іноземних мов у публічній школі в Детройті (1957-1961);
згодом, одержавши американське громадянство у 1961, — професором французької мови й літератури в Університеті
штату Північна у Фарґо (з 1961 до пенсії). Проживав у Північній Дакоті, далеко від великих шахових центрів,
що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів — і від 1965 до 1980 року аж 11 разів
перемагав у чемпіонаті штату.
Знесилений хворобами та операцією помер 27 грудня 1987 р. в місті Фарґо (Північна Дакота).
Був першим, кого включили до Шахової зали слави Північної Дакоти — у 1983 році.
У грудні 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля: переможцем став львівський
гросмейстер Андрій Максименко. Згодом Львівська шахова федерація провела ряд міжнародних турнірів пам’яті професора Степана Попеля
Найбільші досягнення:
Чемпіон Львова: 1929
Чемпіон Галичини: 1928, 1942
Переможець турніру шахістів Західної України: 1943, 1944
Чемпіон Парижа: 1951, 1953 і 1954
4-6-те місця у міжнародному турнірі в Гастінґсі (Великобританія): 1952
Чемпіон штату Мічиґан: 1957, 1958 і 1959
Чемпіон штату Пн. Дакота: 1965, 1966, 1968, 1969, 1970, 1974, 1975, 1976, 1978, 1979 і 1980
Чемпіон Української Спортової Централі Америки й Канади (УСЦАК): 1969
|
